Юліус Плюккер і катодні промені

   З міркувань Гельмгольца і Стонея начебто випливало, що електричний заряд дійсно складається з якихось «атомів електрики», як припустив мало не за сто років до цього Бенджамін Франклін. Але все-таки цей висновок ще не булв достатньо переконливим.       Необхідно було виділити «атоми електрики» в чистому вигляді, звільнивши їх від звичайних атомів речовини; необхідно було знайти фізичне явище, в якому «атоми електрики» брали б таку безпосередню участь, щоб стало можливим відкрити їх і вивчити  властивості. Це вдалося вченим, що вивчали проходження електричного струму через розріджені гази. Хто відкрив катодні промені?

  У скляну посудину, з якої викачавши майже все повітря (так що залишається там повітрястворює тиск не більше тисячних часток міліметра ртутного стовпа), упаяні дві металеві пластинки, з'єднані з полюсами джерела постійного струму. Будемо називати пластинку, зєднану з негативним полюсом, катодом, а з позитивним - анодом.

   У 1859 році німецький фізик Юліус Плюккер  відкрив, що якщо при такому сильному розрідженні пропускати електричний розряд між катодом і анодом то з поверхні катода виходять особливі промені, які змушують світитися ті частини скляних стінок посудини, на які вони падають. Таємничі промені, відкриті в 1859 році Плюккера, служили після нього предметом дослідження ряду вчених, особливо Гітторфа, Гольдштейна (дав їм назву катодних променів) і інших. Тепр ми їх називамо - електронним пучком, яким судилось відіграти головну роль у відкритті електрона.