Коли присутні вислухали цю промову Лауе, вони вирішили провести на інший же день дослід - подивитися, що робиться з рентгенівськими променями після проходження їх через кристал кухонної солі або яку-небудь іншу кристалічну речовину. За такий дослід взявся молодий фізик Пауль Кііппінг.На другий же день він приступив до роботи, але, на жаль, він розташував фотографічну пластинку не так, як слід було, і після декількох годин експозиції він нічого на ній не отримав (йому хотілося змусити рентгенівські промені відбитися від кристала і згорнути під прямим кутом, але цього вони насправді не роблять). Тоді інший фізик - Вальтер Фрідріх, - працював в сусідній кімнаті, прийшов до Кііппінгу на допомогу і поставив
пластинку так, щоб рентгенівські промені могли падати на неї, пройшовши через кристал наскрізь. Результат вийшов дивовижний: навколо центральної плями, яку на фотопластинці зробили промені, що пройшли кристал наскрізь, розташувалися в правильному порядку чорні цятки. Цятки ці були слідами від рентгенівських променів, що відбилися від внутрішніх граней кристала, тобто від паралельних рядів його атомів. Картина, що вийшла на фотографічній пластинці, служила блискучим підтвердженням як тієї думки, що рентгенівські промені мають довжину хвилі, у багато разів меншу, ніж видимі промені, так і тієї думки, що в кристалах атоми розташовуються ідеальними правильними рядами, утворюючи, як говорять «кристалічну решітку ».
Тому можна вважати, такі фотографічні знімки ( «рентгенограми Лауе») заодно є переконливим доказом також і того факту, що атоми дійсно існують, а не є вигадкою «неосвічених аптекарів», як говорив Шопенгауер.
Явище, відкрите Лауе, Фрідріхом і Кііппінгом дозволяє 1) досліджувати внутрішню структуру кристалів, т. Е. Визначити весь лад кристалічної решітки, в якій розташовуються атоми твердого тіла; 2) виміряти довжину хвилі рентгенівських променів.
Над обома завданнями працювали багато фізиків, і в даний час ми знаємо розташування атомів в ряді кристалів так само добре, як би ми бачили ці атоми на свої очі. Вимірювання ж довжини хвилі рентгенівських променів досягло абсолютно виняткової точності. Довжина хвилі виявилася від 0,1 до 15 Аº (1 ангстрем дорівнює 10^8 см.)
