Восени 1894 в
англійському журналі «Electricion» з'явилася стаття відомого фізика Олівера
Лоджа, який повідомив про те, що резонатор Герца можна вдосконалити, якщо
використовувати трубку Эдуарда Бранлі. Французький вчений Едуард Бранлі вивчав
провідність металевої стружки. Він виявив, 
що стружки не завжди надавали
однаковий опір електричному струму. Виявилося, що опір стружок, насипаних в
трубку, різко падає, якщо вони розташована поблизу резонатора Герца.
Відбувалося це тому, що стружки злипалися. Опір стружки можна було відновити,
але для цього трубку слід струсити.
Ось цією властивістю
металевих стружок і скористався Олівер Лодж.
"Він склав коло з трубки Бранлі (яка
отримала назву когерера, тобто.« зліплювача »), батареї і чутливого
гальванометра. У момент проходження електромагнітних хвиль стрілка приладу
відхилялася. Лоджу вдалося виявити радіохвилі аж до відстаней близько 40 м.
